Читайте цей текст англійською.
Такі результати були отримані під час загальнонаціонального опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології у межах квітневого Омнібусу 2021 року.
Дослідження стосувалось взаємодії парламентарів і пересічних громадян на місцевому рівні та електронними каналами комунікації та було виконане на замовлення Фонду Східна Європа, який впроваджує Програму USAID РАДА.
Опитування досліджує обізнаність громадян про народних депутатів, залучення та участь через різні канали комунікацій в окрузі (в тому числі – цифрові канали), ставлення до нардепів, їхніх команд і партійних осередків, частість звернень, а також сприйняття процесу взаємодії нардепів і членів громади.
В опитуванні українцям також поставили запитання, що стосувалися їхніх цінностей, переконань, ставлення до різних способів комунікації з депутатами та ступеня зручності цих способів.
Нижче наводимо ключові висновки. Із повним текстом дослідження та короткою презентацією (укр. і англ.) можна ознайомитись за посиланням.
Кожен другий українець знає свого народного депутата у окрузі
Незважаючи на те, що кожен другий українець знає свого депутата (52%), тільки один із трьох респондентів (30%) стверджує, що обізнаний із діяльністю народного депутата в окрузі. Лише 5% зверталися особисто до депутатів із якимось питанням (крім того, жінки вдвічі рідше звертаються, ніж чоловіки – 3.4% жінок та 7.5% чоловіків). Однією з причин такого низького рівня звернень є те, що більшість громадян (53%), як вони самі зазначили, «скоріше або зовсім не знають», які питання може вирішити депутат. Близько 44% вважають, що вони «дуже добре» або «скоріше знають», які питання може вирішити депутат (трохи краще оцінюють свої знання чоловіки – серед них 48% «скоріше або дуже добре знають» проти 41% серед жінок). І лише 11% громадян стверджують, що «дуже добре знають», які питання може вирішити депутат.
Незважаючи на розвиток цифрових технологій та електронних інструментів комунікацій, оцінюючи зручні способи зв’язку з депутатом, переважна більшість (66%) вважає «найбільш зручною» для себе особисту зустріч із депутатом у його приймальні. Кожен четвертий українець (26%) вважає «найбільш зручним» хоча б один із цифрових способів зв’язку з депутатами (месенджери, соціальні мережі, електронні листи); і серед них більше жінок (29%), ніж чоловіків (22%). Жінки виявилися більшими прихильницями цифрових комунікацій із депутатом – 44% жінок і 38% чоловіків вважають хоча б один цифровий спосіб комунікацій «найбільш зручним» або «зручним».
Електронні ресурси, які були створені та функціонують за підтримки Програми РАДА
Про електронний сервіс Верховної Ради України «Електронні петиції» знають 43% респондентів, з-поміж них 19% коли-небудь користувалися цим порталом. Рівень обізнаності та використання цих ресурсів нижчий у жінок – 17% порівняно з чоловіками (22%). Крім того, більше жінок (60% жінок і 53% чоловіків) зовсім не знають про існування таких е-інструментів участі.
Про електронний сервіс Верховної Ради «Громадське обговорення законопроєктів» знають 39% громадян, з-поміж них 5% коли-небудь користувалися цим інструментом.
Як громадяни оцінюють взаємодію нардепів із громадою в окрузі
Українці мають доволі «симетричні» погляди щодо обов’язків народного депутата і обов’язків громади в контексті їхньої взаємодії та наголошують на двосторонній взаємодії: абсолютна більшість вважає це обов’язковим елементом роботи і депутата (90%), і самої громади (87%).
Також переважна більшість українців не згодна, що взаємодія є необов’язковим елементом роботи депутата (71%) чи самої громади (68%). Крім цього, 80% респондентів не погоджуються, що взаємодія з громадою не є завданням депутата; а 60% не погоджуються, що взаємодія з народним депутатом не є завданням громади. Хоча тут очевидно, що все-таки більше українців ці «обов’язки» покладають на депутата.
Отже, третина громадян дотримуються патроналістичного погляду на взаємодію з народним депутатом – 29% вважають, що взаємодія з народним депутатом України не є завданням виборців. Думки українців також розділилися, від кого залежить ефективність взаємодії – 38% покладають відповідальність за ефективну взаємодію у окрузі на команди народного депутата, 35% – на самого депутата. Лише 13% респондентів покладають на себе таку відповідальність, і серед них – більшість чоловіків (17% чоловіків та 11% жінок).
Рівень обізнаності про нардепів
Знають депутатів у своїх округах – 52% респондентів, а де розташована приймальня народного депутата – 40%. Лише один з-поміж трьох респондентів стверджує, що обізнаний із діяльністю народного депутата в окрузі. Серед різних категорій ситуація дещо відрізняється, але найбільш помітні відмінності простежуються за рівнем достатку: якщо серед найменш заможних респондентів 42% знають народного депутата, 36% знають, де приймальня, а 19% знають про діяльність в окрузі, то серед найбільш заможних знають депутата 60%, знають приймальню – 42%, знають про діяльність – 35%. Також є помітною тенденція до вищої поінформованості про НД серед чоловіків – 53% чоловіків і 50% жінок; але жінки краще знають, де приймальні (42% жінок та 38% чоловіків) і більш обізнані з діяльністю НД в окрузі (33% жінок та 27% чоловіків).
Як громадяни ставляться до нардепів і до партійних осередків у окрузі
Це особливо важливо знати та з’ясувати відмінності у контексті нової виборчої системи. Загалом, про партійні осередки знають менше – 42% (про НД – 52%). Також чоловіки краще знають, які партійні осередки є в окрузі – 47% чоловіків і 38% жінок (хоча щодо приймалень і досвіду звертання суттєвих відмінностей із жінками немає). Щодо їхніх переваг у зверненні – 44.5% респондентів скоріше звернуться до конкретно депутата (42% чоловіків і 46% жінок), а до партійного осередку зверталися б лише 10% громадян. Більше третини українців (38%) стверджують, що їм байдуже, до кого звертатися.
Розглядаючи різні формати взаємодії, українці щодо найбільш ефективного шляху взаємодії громади з народним депутатом розділилися у думках: 28% говорять про ініціативні групи громади, 20% – про громадських активістів, 17% – про громадські організації
Про опитування:
Польовий етап загальнонаціонального опитування проводив Київський міжнародний інститут соціології у межах квітневого Омнібусу 2021 року. Дані зібрані за допомогою інтерв’ю, проведених серед жителів України віком від 18 років. Усього були опитані 2003 респонденти, які проживають у всіх областях України та у м. Києві (крім тимчасово окупованих територій). Вибірка опитування була сформована відповідно до розподілу дорослого населення України за віком, статтю, областю і типом населеного пункту (за винятком Криму та непідконтрольних Уряду України регіонів Донецької та Луганської областей). Похибка вибірки становить 2.4% (з імовірністю 0.95 і з дизайн-ефектом 1.1).
Звіт про результати дослідження є винятковою відповідальністю ФСЄ та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Фонд Східна Європа
